Якщо дитина "не любить читати"

Я не стверджую, що такого не буває, всі діти дуже різні. Але все ж давно збираюся розказати про свій досвід з двома власними юними читачами, раптом хтось теж знайде щось для себе корисне.

Можливо, мені дуже пощастило, але вже другу дитину мені видали таку, що аж труситься за книжками. Старший «читати» всерйоз почав раніше ніж сидіти; в рік дуже акуратно листав звичайні паперові а не картонні книжечки; близько 2 років ми записали його в обласну бібліотеку. А в 5 років йому довелося навчитися читати самостійно, бо мама вже не встигала задовільняти його любов до нової інформації в повному обсязі :)  Майже у 100% випадків між «подивитися мультик» і «давай я тобі почитаю» він обирав книжку.

Молодша не відстає від брата. Практично єдине, що може втримати її сидячи у маршрутці – це запас маленьких картонних книжечок в моїй сумці. Майже будь-яку іграшку вона з радістю поміняє на нову літературу і по 20 разів на день тероризує домашніх: лупить всіх черговою книгою, гарчить і вимагає продовжувати читання. З 10 "слів" які вона говорила в свої 1,5 роки цілих 2 пов'язані з темою читання "кииика" і "тяяя" (книжка і читати)

* З якого віку читати?

Запросто з того, коли дитина вже вміє сидіти (а можна й раніше). Зараз є широкий вибір картонних книжечок для найменших. Не чекайте 2, 3 років чи часу "коли він вже щось розумітиме".

* Що читати?

Можливо, ви пробуєте почати з «класики»? Колобок і всяке таке. Одразу скажу, що мій старший син знайомий з народними казками рівно в тому обсязі, в якому йому розповідали про них в садку чи школі. Красивезна книжка "100 казок" від Абабагаламаги стоїть на поличці майже недоторканою. Всі спроби взяти почитати щось схоже в бібліотеці теж не увінчалися успіхом. Ну не цікава йому ця тема (щиро кажучи мені теж). Зате з самого малечку він дуже любив книжки про автомобілі та будівництво (навіть в книзі «Мед для мами» його більше цікавила архітектура і трамвай, а не пригоди зайчика).

А ще син досить непогано слухав коротенькі забавлянки і віршики, навіть щось там пробував їх повторювати. Років з 4 у фаворитах в сина енциклопедії, а зараз ще подобаються дитячі «детективи». Недавно написав у шкільній анкеті, що він прочитав 90 книжок. Я не впевнена, що ця вигадана ним цифра насправді дуже віддалена від реальної їх кількості :)

Менша дитина у мене обирає абсолютно іншу літературу. Вона дуже оцінила пошиту мною (колись ще для старшого) м’яку фетрову книжку-іграшку. Обожнює вімельбухи (які син практично ігнорував) і книжки про тварин. "І ще почухаєш за вушком?" - наш новий вечірній хіт

Донька хоче листати, шукати, дивитися, гладити і цілувати тваринок. А ще робити вигляд, що бере героїв книжки на руки :) а от віршики (навіть найкоротші) їй слухати поки не дуже цікаво.

До чого це я? Враховуйте інтереси дитини. Спостерігайте. Навіть якщо 

цікавість малюка не збігається з вашими уявленнями про «нормальну літературу». Забудьте про стереотипи «Нестайка і Курочку Рябу треба всім». Можливо, він оцінить книгу про динозаврів чи монстррів або про героїв улюбленого мультфільму (так, так, в магазинах зараз є книги і про Щенячий патруль, Пеппу, фей Вінкс і про кого завгодно) ? Про природу або космос? Чи книгу з рухомими елементами? Ринок дитячої літератури насправді зараз широчееезний. Візьміть дитину з собою в книжковий магазин, а краще запишіть в дитячу бібліотеку (там є навіть картонні книжечки для найменших ;) ) – і вона точно обере щось собі до смаку.

Так, так #бібліотека_села_Ременів я займаюся ще й тому, що хочу зробити книги щоденною частиною життя усіх дітей, а не лише своїх

* Як читати?

Так, як подобається дитині. Хтось згоден слухати довгі тексти, хтось любить ритмічні забавлянки і плескатиме в долоні їм в такт, хтось ненавидить вірші і сприймає лише прозу, хтось просто хоче розглядати всіх жучків на картинці. Не нервуйте і не поспішайте. Нехай зараз вашого малюка ціквить лише пошук киці на всіх сторінках книги «Улюблені вірші» і коментування «няяя» (няв) чи листання книги задом наперед. Читайте так, як йому подобається. Скоро все зміниться, дитина підросте і захоплено слухатиме навіть довгі тексти (а ще згодом навіть читатиме їх собі сама ;) ).

* Ставлення до книжок

Можливо, вплинуло те, що я донька бібліотекарки :) , але книжками у нас вдома не граються. Всі звичайні картонні книжечки десь після 8 міс віку завжди знаходяться у зоні досяжності дитини (тобто дуже близько до підлоги). АЛЕ не перемішані в кошику з іграшками і не валяються серед конструкторів. Книги або стоять окремо на низенькій поличці, або складені акуратно в окремий ящик. Звісно, в процесі активного читання вони можуть бути розкидані по всій підлозі, але потім все одно відправляються на своє місце. Десь до 2 років приблизно паперові книги стоять трохи вище і діставати та читати їх можна лише разом з дорослими або старшою дитиною. Навіть картонні книжки категорично не можна гризти, малювати по них, кидати у воду і будувати з них гараж. Так, звісно є у нас випадково «травмована» література: зі слідами фломастера чи відірваною сторінкою, але будь-який виявлений вандалізм одразу припиняється, книга забирається і відправляється на ремонт. І загалом правило «книжку читають, а не бавляться чи гризуть» працює, бо після N-ного зауваження і конфіскованої книги діти починають ставитися до них значно акуратніше.

* Навіщо читати?

Я сподіваюся, що мої друзі й самі знають відповідь на це запитання ;)

Згодом напишу про наші "хіти" серед книжок у різному віці. А поки цікаво почути про те як читають ваші діти?