Діти-квіти і громадський транспорт

Вчергове почувши: "добре, що твої діти люблять їздити, а от з моїм не можливо десь вибратися, щоразу крик і плач в автобусі вже через 5 хв", таки не стримаюся і напишу все, що я хочу сказати про дітей і поїздки громадським транспортом. А їздимо ми ним досить багато.  Зараз лише щоб потрапити на Галицьке перехрестя нас чекає 20-25 хв у міжміській маршрутці, а далі ще + 30-90 хв (залежно від місця призначення) львівськими заторами. З обома дітьми практично з місячного віку я також частенько катаюся міжміським автобусом у сусідню область (а це  близько 3 год "захоплюючих пригод у автобусі" :) )

Одразу ремарка - так, мої діти (6 та 1,5 років) обидвоє дуже люблять зміну обстановки, але спокійно сидіти і тихенько дивитися у вікно довше 30 сек це точно не про них. Вони НЕ люблять їздити автобусами.
Отож, зараз будуть лайфхаки як пережити 30, 120 і навіть 400 хв в автобусі з дитиною. Двома :)

1. Впевненість. 

Мама нервує - діти нервують. І кожна ваша думка на порозі маршрутки: "зараз буде капець-катастрофа-жесть" трохи схиляє шальки терезів до саме такого варіанту.

Тому коротко: так, ви як і будь-яка інша людина маєте право їхати цим автобусом, і дитина теж, не залежно від того, наскільки "важливою" в очах ваших випадкових попутників виглядатиме ціль вашої поїздки, не залежно від того, наскільки "добре" чи "погано" буде поводитися в дорозі дитина і т.д.

Ви маєте право їхати, годувати, забавляти дитину і не зважати на криві погляди (якщо дзен у вас не прокачаний це можуть бути не лише погляди, а й зітхання, зауваження і всяке таке). В поміч вам переконання (або афірмації чи як там по-модному :) ) курсивом у власній голові чи навіть виголошені: "я маю право їхати з ким хочеться і куди мені хочеться", "я справляюся", "дякую, я почула, розберуся з цим без вашої допомоги"...

Доречі, несподівану допомогу від попутників теж можете прийняти, але лише в тому вигляді і в тій кількості, які будуть  прийнятними дляВас. Якщо дитина 2 хв зацікавлено спостерігала як тітонька поряд корчила їй гримаси, це абсолютно не дає право тій же тітоньці пізніше "керуючись благими намірами" розказувати "ай-яй, така велика, а плачеш, я тебе заберу" чи що там ще прийде їй в голову.

"За гримаси і те, що поступилися місцем - щиро дякую, іншого не треба, далі ми самі розберемося".

2. Комфортний клімат і температура. 

Так ці слова в одному реченні з "громадський транспорт в Україні" виглядають дивно. Але у Ваших силах все ж таки максимально наблизити умови перебування до терпимих. Тому дуже бажано:
- одразу знімати шапку і шалик дитині в транспорті,
- розстібати їй верхній одяг
- не стидатися просити відкрити люк чи вікно влітку
- виймати дитину зі слінгу якщо їдете довше 30-40 хв

Про літо і вікна - не бійтеся протягів, бійтеся духоти! Якщо аж так сильно переживаєте - носіть в кишені тонесеньку шапочку чи бандану для дитини (дорослим пасажирам, що бояться просквозити вуха, голову чи що там ще, я теж не втомлююся радити бандану чи шапочку :) ). Краще спокійна дитина в шапочці під відкритим люком ніж впрівша і знервована під закритим.

Всіх попутників які, побачивши маленьку дитину, радіють, що наааарешті мають легальний привід перетворити маршрутку на душогубку, законопативши всі вікна, я чесно попереджаю, що вони можуть дуже про це пошкодувати вже через кілька хвилин. Бо коли Ярославі батьківні душно, то з милого ангелятка на злосного голосного гремліна вона перетворюється надзвичайно швидко

Якщо це міжміський автобус - продумайте одяг дитини так, щоб він був максимально варіативно-багатошаровим. Бо температура в салоні автобуса за 2-3 год має добрячі шанси суттєво змінитися, але ви зможете під неї підлаштуватися знявши чи навпаки одягнувши кофтинку.

Ну і до теми клімату в транспорті - завжди майте при собі воду (або ж ГВ для найменших). Дитина, що хоче пити чи їсти стає вдвічі нестерпнішою.

Продовжимо тему їжі наступним пунктом

3. Соломка. 

Чи інша малосмітюча довгограюча гризюка. Не лише втамує несподіваний голод Вашої дитини, а й займе її рот та руки хоча б на 2 хв.

4. Вологі серветки і антисептик для рук. 

Насправді, думаю, вони мало що дають в плані захисту від бактерій, але чисто для власного заспокоєння можна протерти вікно маршрутки перед тим як дитина почне його облизувати. Ну або пальці, якими вона щойно малювала узори на запотівшому вікні (отому самому, із зародками нового життя під гумовим ущільнювачем рами), чи лапала засмальцьовані до блиску сидіння (так, так, жодного гламуру, пам'ятайте - це український громадський транспорт).

Доречі, про вікно. Десь у світі існують рожеві поні і діти, які самі мовчки тихенько милуються пейзажами за вікном маршрутки. Але тут я в лотерею не виграла, тому обов'язковий пункт нашої поїздки в маршрутці -"культурна програма", наприклад

4. Оглядова екскурсія. 

Якщо ви їдете по місту - вважайте, що Вам пощастило, бо завжди знайдеться що прокоментувати: "світлофор зелееений, а тепер рраз і червоооний, собааачка, автобус, ляля, тьотя, пожежна машина, гуля-голуб..." Якщо ж ви їдете міжміським автобусом, то все виглядає не так барвисто:"поле-поле-поле - клаааас, диви, запраааавка! - поле-поле-поле-поле-поле - короооовка!". Якщо корівки немає, то її треба вигадати. Ну точніше історію про неї :)

Маршрутки дуже сприяють творчості, за інших обставин я не розказую дітям історії про "фантастичних звірів", але в транспорті ще 5 хв спокою дарує: "Бачиш, поле, а на полі нікого немає? Нема? Бо зима, холодно, коровка замерзла і пішла додому. І собачка замерзла, і дядя замерз, і курочка... Оооо, заправка не замерзла і синя машина не замерзла, ура!". Варіативно: "нічка, темно, нічого не видно, але там десь вдома є коровка, вона пішла спати, і собачка пішла, бо темно і дядя..."

5. "Гопчики".

 Певно, лише дякуючи досить регулярним поїздкам громадським транспортом, мої діти можуть цитувати на пам'ять усі забавлянки про "був собі хлопчик, на коліні гопчик...", "є в мене конячка, конячка-розбишачка...", "їде, їде пан, пан...", "тра-та-та, тра-та-та, сіла баба на кота..." і ще з добрий десяток гоцальних на колінах примовок. А також "ладушки", "сороки-ворони" і всяке таке. Користь 3 в 1: і розвага, і переключення уваги і трохи розминання засидженої попи.
Модифікація для старших дітей - пальчикові ігри. Вдома мені, знову ж, ніколи не вистачає часу і натхнення на таке, а от транспорт - ідеальне місце :)

6. Книжки.

Вони рятують мене багато де, в транспорті в тому числі. Для меншої завжди маю запас спеціальних "кишенькових" книжечок з картинками  або коротенькими віршиками (актуально для дітей 1-2 років)

Віммельбухи, розмальовки чи книжки з наклейками теж підійдуть, але лише за умови, що ви довший час їхатимете рівною міжміською трасою.

7. Ігри "в слова". 

Не лише славнозвісні "міста". Для менших дітей можна давати завдання знайти за вікном щось червоне, жовте, синє... Зі старшим зараз улюблена дорожня гра - "абетка". Називаєте по порядку літери алфавіту і шукаєте за вікном щось, що починається на цю букву. По черзі чи наввипередки. Гра розвиває не лише логіку, а й фантазію та вміння переконувати "ти не бачиш, але там в лісі може жити єнот на букву Є", "Т- телевізор! Там стоїть будинок, а в будинку точно є телевізор" :)

Якщо їдете не вдвох, а хоча б втрьох, то непогана розвага на заміській дорозі  - вгадувати якого кольору машина проїде поряд наступною. Часом з радісними криками виграє не той, хто загадав "стандартний" сірий, а рідкісний жовтий. Як варіант - можна видати дитині роздруковану табличку і олівець та озадачити її "переобліком" - підрахунком кольорових зустрічних машин.

Доречі, пінтерест пропонує також ідеї дорожнього бінго (тільки варто адаптувати картинки до наших реалій, колись, можливо, цим займуся і поділюсь з вами результатом ;) ).

Думаю, ви звернули увагу, що в переліку розваг немає телефона чи планшета. Загалом, я не категорично проти мультиків і якщо дорога займатиме 4 години, то, цілком можливо, що мультики чи ігри на телефоні таки будуть в списку розваг, але не більше ніж хвилин 20-30. По-перше подорожі та зміна обстановки і так є трохи навантаженням на дитячу психіку, додайте сюди ще 2 год "передозу" мультиками і цілком імовірно вже ввечері ви дуже про це пошкодуєте. А по-друге поїздки - це все-таки непогана можливість знайти час для близького спілкування з дітьми, якого часом нам не вистачає в круговерті буднів. Ну і, чесно кажучи, моя менша 1,5 річна дитина взагалі поки до мультиків абсолютно байдужа:) Тому пункт "мультики" ми найчастіше заміняємо на коротеньку паузу і

8. Дуркування.

 З меншими дітьми кривляємося, розказуємо віршики дивними голосами, натягуємо шапки на очі, кусаємо за вухо, щипаємо за носа, навіть трохи перевертаємо їх догори ногами... Зі старшими можна все те ж саме, але з меншою гучністю та амплітудою. Розрядили обстановку - і можна назад повертатися до "пристойних" занять.

З того, що я використовую ще, але значно рідше (підійде для дітей у віці 1-3 роки): малювання на магнітній дощечці, співання пісень та коментування людей що заходять чи виходять з автобусу (наприклад кольору їх курток)


Отакий доооовгий вийшов опус. Загалом більшість з вищеперерахованого цілком можна застосовувати і під час подорожі з дітьми автомобілем, літаком чи потягом. Але, як на мене, саме автобуси з багатьох причин є  найважчим варіантом поїздки.

Ну і наостанок - попри всі ваші зусилля та досвід часом все одно нічого не вийде, бо у всіх дітей просто бувають "погані дні". І так, в певному віці вони іноді таки репетують цілу дорогу. І зробити з цим нічого не виходить окрім дихати глибоко, час від часу робити "останню" спробу таки їх забавити загойдати чи відволікти. Головне - памятати, що "все так не буде" і "посміхатися та махати ручкою". Бо завтра буде новий день і нова поїздка точно буде геть інакшою :)

Сподіваюся, ви знайшли для себе цікаві ідеї. Бажаю щасливих та легких подорожей!